У світовій космології ім’я Олександра Віленкіна стоїть разом з такими видатними постатями, як Стівен Гокінг, Роджер Пенроуз або Алан Гут. Його теорії дали нове розуміння походження Космосу та відкрили шлях до моделі “Всесвіт з нічого”. Але мало хто знає, що науковий шлях цього фізика починався не у Гарварді та не у Принстоні, а у Харківському зоопарку, де Віленкін працював сторожем та водночас продовжував таємно писати наукові статті. І цей шлях такий же неймовірний, як і ідеї, які він запропонував. Далі на kharkovone.
Ранні роки та освіта
Олександр Володимирович Віленкін народився 13 травня 1949 року у Харкові. Його батько, Володимир Львович Віленкін, був доцентом геолого-географічного факультету Харківського університету та автором популярних книжок з природознавства та географії, а мати, Лариса Борисівна, працювала перекладачем з англійської. Після закінчення школи Олександр Віленкін вступив на фізичний факультет Харківського державного університету (ХДУ). Вже тоді він цікавився фундаментальною фізикою та космологією.
Ще під час навчання Олександр почав публікувати статті у різних наукових виданнях. Професори профільних кафедр бачили неймовірну обдарованість Віленкіна, розуміли його величезний науковий потенціал та пророкували йому велике наукове майбутнє. У 1971 році Віленкін закінчив університет та хотів продовжити освіту, але його не прийняли до аспірантури через єврейську національність та через те, що він відмовився співпрацювати з КДБ. У Радянському Союзі, де наука та політика були невіддільні, це означало, що людина назавжди вибула з офіційного наукового кола. Йому запропонували формальне фіктивне направлення, але там відмовилися його приймати через відсутність вакансій.
Робота у Харкові: зоопарк та підпільна наука
Позбавлений можливості офіційно займатися наукою, Олександр Віленкін був змушений шукати будь-яку роботу. На початку 1970-х років він влаштувався нічним сторожем у Харківський зоопарк, але не полишив фізику. Під час кожного чергування Олександр писав статті з теоретичної фізики. Попри всі труднощі та відсутність доступу до західної літератури Віленкін зміг розробити оригінальні ідеї, які пізніше стали частиною його космологічних моделей. Ці роботи обговорювалися на напівлегальних семінарах “фізиків-відмовників”, їх таємно пересилали за кордон, де публікували у провідних журналах з фізики. У статтях Олександр Віленкін вказував аффіляцію (наукову приналежність) “Kharkov-ZOO”, що викликало подив у західних колег, які не могли зрозуміти, що за науковий центр переховується за цією назвою.
Це унікальний та, можливо, єдиний випадок в історії фізики, коли фундаментальні статті публікувалися з такою афіліацією. Такий жест, з одного боку, був вимушеним – у Віленкіна не було іншої наукової адреси. З іншого боку, символічним – вчений у зоопарку, що був вигнаний з наукової спільноти, продовжував працювати над питаннями будови Всесвіту.
Еміграція та початок кар’єри у США
У 1976 році, після кількох років очікування, Олександр Віленкін з сім’єю зміг емігрувати з СРСР. Як і багато радянських єврейських емігрантів, він провів кілька місяців у Відні та Римі, перш ніж отримав візу до США. Там він вступив до аспірантури в Університеті Буффало (штат Нью-Йорк), де у 1977 році захистив дисертацію – не з космології, а з біофізики, оскільки тільки у цій галузі йому вдалося знайти наукового керівника. У 1978 році Віленкін обійняв посаду викладача в Tufts University, штат Массачусетс, де невдовзі став професором та директором Інституту космології, яким керує донині.
Квантове створення Всесвіту з “нічого”
У 1982 році Олександр Віленкін опублікував статтю “Creation of Universes from Nothing”, де запропонував модель, згідно з якою Всесвіт може виникнути за допомогою квантового тунелювання зі стану порожнечі без початкової сингулярності та зовнішніх умов. Ця ідея пізніше стала засадами для багатьох моделей, включно з космологією Гартла-Гокінга, та спричинила велику дискусію про межу між фізикою та метафізикою.
Самовиробна інфляція та мультивсесвіт
У 1983 році Віленкін став одним із перших, хто математично обґрунтував ідею вічної інфляції – моделі, у якій частина простору безперервно розширюється, породжуючи нескінченну безліч “кишенькових” всесвітів. Ця ідея стала підґрунтям концепції мультивсесвіту. Згідно з Віленкіним, наш спостережуваний Космос – лише один з нескінченно можливих, що виникли як флуктуація у бурливому квантовому вакуумі.
Теорема Борде-Гута-Віленкіна (BGV)
У 2003 році у співпраці з Арвіндом Борде та Аланом Гутом Віленкін сформулював теорему BGV – “будь-яка космологія, в якій середня швидкість розширення є позитивною (тобто Universe у середньому розширюється”), не може бути безмежною у минулому та повинна мати край або початок у часі”. Це була математично обґрунтована причина, чому навіть інфляційні моделі вимагають початкової межі.
Дослідження космічних струн та топологічних дефектів
Віленкін зробив значний внесок у розвиток теорії космічних струн – лінійних топологічних дефектів раннього Всесвіту, передбачених після фазового переходу. У 1981 році він написав статтю, у якій проаналізував динаміку та вплив таких струн на формування структур та потенційне утворення чорних дір. Пізніше Віленкін також досліджував взаємодію космічних струн та примордіальних чорних дір, показуючи, що мережеві об’єкти можуть породжувати гравітаційні хвилі або радіофіламенти, які спостерігаються.
Також Віленкін займався розвитком теорій хіральних магнітних та вихрових ефектів у фізиці та космології.
Визнання та сучасна діяльність
Крім наукової діяльності, Олександр Віленкін активно займається популяризацією науки.
Він є автором науково-популярних книжок, наприклад, “Багато світів в одному” (Many Worlds in One), у якій розповідає про мультивсесвіт та імовірнісну структуру космосу, а також статей, які орієнтовані на найрізноманітнішу аудиторію. Також Віленкін постійно виступає з публічними лекціями, бере участь у філософсько-наукових дискусіях та обговореннях кордонів сучасної фізики.
У 1989 році Олександр був обраний членом Американського фізичного товариства (APS Fellow) – звання, що надається за видатний внесок у фізику, й Віленкін здобув його за фундаментальні роботи у галузі застосування фізики елементарних частинок у космології, особливо за дослідження космічних струн та квантової космології. Пізніше він став членом Національної академії наук США (National Academy of Sciences). Також Віленкін є лауреатом низки міжнародних премій (включно з Friedmann Medal), бере активну участь у конференціях з космології та наукових дискусіях щодо кордонів науки та філософії.
Станом на 2025 рік Олександр Віленкін обіймає посаду директора Інституту космології Університету Тафтса (Tufts University) у США, який за довгі роки його керівництва став одним з передових центрів теоретичної космології у світі.
Він продовжує викладати та публікувати наукові й популярні статті про походження Всесвіту, мультивсесвіту, інфляцію та космологію.
Історія Олександра Віленкіна насправді видатна. І це не тільки про його відкриття, а й про шлях, який він пройшов. Його історія – нагадування про те, що справжній вчений може існувати навіть в умовах ізоляції, цензури та заборони. Сторож у зоопарку, що публікує статті у “Physics Letters” – це його реальність, яка стала легендою. Ім’я Олександра Віленкіна згадується разом з найвидатнішими фізиками сучасності. Але в його біографії назавжди залишиться Харківський зоопарк – місце, де почався його Всесвіт з нічого.
Список використаних джерел інформації: