У XVIII-ХІХ століттях на сході України, Харків впевнено займав передове місце у сферах освіти та культури. У другій половині XVIII століття вищих освітніх закладів ще не існувало, однак почали розвиватися навчальні установи середнього рівня. Далі на kharkovone.
В цей час у Європі також ширились заклади середньої освіти, оскільки навчання в університетах були недоступні більшій кількості населення з різних причин.
До розбудови навчальних установ Європи та України були причетні переважно ченці. Згодом такі освітні заклади, що готували учнів до навчання у вищих установах почали називати гімназіями. З огляду на це, “Додаткові класи”, які були відкриті у 1768 році при Харківському колегіумі, можна правдоподібно вважати першою українською гімназією Слобідської України.
Джерела світської освіти
“Додаткові класи” спочатку були відкриті для навчання нащадків шляхти. Метою цих класів було надати здебільшого світську освіту, для того, щоб юнаки змогли здобути деякі спеціальності, подорожувати, вести бізнес з закордонними партнерами, або поїхати навчатися в університетах та академіях.
Таким чином, навчання було зосереджено на базових дисциплінах, які були впроваджені в країнах Європи. Першим завданням було опанувати іноземні мови, серед яких французька, німецька та італійська. Латину не викладали, але варто відзначити, що італійська мова дуже на неї схожа. Тому, якщо дехто хотів продовжити навчання в університетах, де викладали лише латиною, вивчення італійської могло бути корисним. Крім того, вивчали арифметику й геометрію, історію та географію, основи архітектури, малювання та музики.
Додаткові класи згодом отримали назву Головного казенного училища, а перелік предметів був розширений. Почали вивчати військові справи та лікарські науки. Такою була освіта середнього рівня того часу.
В училищі приділяли мало уваги дисциплінам, які стосувались релігії, хоча Закон Божий вивчали. Освіта була суто світською, а навчання проходило у приміщенні духовної семінарії. З цього приводу, час від часу виникали непорозуміння з керівництвом семінарії. Постала нагальна проблема виділити окреме приміщення.
Будівля гімназії та реформа освіти
У 1783 році, керівництво училища подало губернатору прохання про виділення нового приміщення. Згодом у полковника Тевяшова був куплений будинок, кімнати якого були пристосовані для навчання 20 учнів. Підпорядкування державі супроводжувалось постійною відсутністю фінансування з різних причин, а кількість вихованців зростала.
У 1798 році, через обмежений міський бюджет та слабку розвиненість інфраструктури, Головне казенне училище та Малі народні училища, які мали лише початкові класи, були об’єднані в єдиний заклад – Слобідсько-Українське училище. Однак приміщення не знайшлось і воно розташовувалось деякий час просто в наметах на пустирі, де згодом збудували будинок Дворянського зібрання.
Після відкриття у Харкові університету у 1805 році, була реформована середня освіта. Університет мав фінансування від благодійників і не отримував кошти від держави. Крім того, згідно з уставом університету, керівництво повинно було опікуватись і іншими освітніми закладами Слобожанщини. При цьому саме університет вирішував за якою програмою буде проходити навчання та хто буде викладати.
У 1805 році, за сприяння училищного комітету та керівництва Харківського університету, Слобідсько-Українське училище отримало назву Слобідсько-Української гімназії. Таким чином постала перша українська гімназія у місті.
З 1814 року гімназія мала 4-річний курс навчання та власну будівлю за проєктом Є.О. Васильєва на вулиці Московській. У 1830-х роках Слобідсько-Українська гімназія налічувала понад 400 осіб, і мала великий попит серед населення. В цей самий час починається освітня реформа в російській імперії, яка заборонила Харківському університету керувати освітніми процесами. Таким чином, у 1836 році гімназія знову перейшла у підпорядкування державі, що зумовило впровадження російської мови викладання.
Реформи продовжувались, змінювали навчальні процеси та будівлі. У 1841 році, на основі розширення та поділу класів, утворилась інша гімназія, яка розташовувалася у колишньому жіночому пансіонаті Нагель та отримала назву Першої чоловічої гімназії.
Вихованці та викладачі
Гімназія опікувалась сиротами, особливо дітьми військових. Такі утримувалися на пансіоні. З кінця ХІХ століття, крім шляхтичів освіту могли отримувати й інші. Цікаво, що до гімназії на навчання переходили й семінаристи. Відомо, що здобувати освіту приїжджали з різних регіонів, з Київської області, або Воронізького намісництва. Крім того, навчались і іноземці, відомо про “прусаків” та поляків. Не всім вдавалось завершити опанування наук, приблизно п’ята частина щороку “вибувала”.
Вихованці гімназії були затребувані. Деякі, що добре зналися на військовій справі знадобитися у навігаційній школі Херсона та у військовій службі інших регіонів. Ті, хто добре опанував медицину, стали кадровими лікарями всієї округи. Випускники обіймали посади у креслярських установах та інших відділеннях.
Серед видатних викладачів можна відзначити Федора Кудрицького, який був першим директором Слобідсько-Української гімназії та викладав Закон Божий. Математику та граматику викладав Іван Малиновський, грамоті та читанню, а згодом і танцям вчив Іван Якубовський. Загалом, гімназія налічувала 12 викладачів найвищого рівня свого часу.
Слобідсько-Українська гімназія заклала основи світських освітянських проєктів. Згодом це сформувало Харків, як справжній науковий центр світового рівня.