Віталій Сергійович Губаренко ― відомий український композитор, педагог, член Спілки композиторів України. Його вклад у музичне мистецтво був гідно оцінений сучасниками, про що свідчать численні нагороди від на той момент ще радянської держави. У 1993 році Губаренка оголосили народним артистом України. Далі на kharkovone.
Віталій Сергійович не лише відмінно подолав свій шлях у професії, здобувши визнання, але й підготував після себе гідну зміну ― свою дочку, Ірину Віталіївну Губаренко. Вона стала також композиторкою, театральною діячкою, поетесою. Віталій Губаренко ― родом з Харкова, один з яскравих представників інтелігенції цього міста.
Віталій Сергійович Губаренко мав відношення до так званих шістдесятників. Своїми творами він оновив вітчизняну музику, про що розповідається на сайті Composersukraine.org. В музиці майстра з’єднані гостре відчуття катастрофічності буття, сформоване сталінською добою, і надія на світле майбутнє.
Біографічні дані про Віталія Губаренка та його досягнення у професії
Віталій Сергійович Губаренко народився 13 червня 1934 року в Харкові. Під час вибору майбутньої професії, як сам маестро зізнавався у інтерв’ю, сумнівів не відчував. Відразу зрозумів, що музика є його покликанням, тож в 17 років вирішив складати іспит до Харківського музичного училища імені Бориса Лятошинського.
Закінчив Харківську консерваторію по класу композиції Д. Клебанова у віці 26 років. Молодий фахівець почав свій трудовий шлях у якості викладача теоретичних предметів та музичної літератури в дитячій музичній школі. Крім того, він працював редактором обласного радіо.
У 1961 році харків’янин зайняв посаду асистента, а згодом і викладача, кафедри теорії музики й композиції у Харківському інституті мистецтв. Там плідно працював до 1972 року. Паралельно з цим передавав свої знання учням Харківського музичного училища. З 1972 року почав займатися виключно творчістю. Значна частина життя Віталія Губаренка була пов’язана з рідним Харковом, але у 1985 році він переїхав жити до Києва.
Лише 27 років було Віталію Губаренку, коли він тріумфально увійшов в українську культуру. Його Симфонія № 1, написана всього через рік після закінчення консерваторії, зробила Віталія відомим (він переміг на Всесоюзному конкурсі-огляді творчості молодих композиторів у Москві). Відтоді кожний його наступний твір з великим інтересом зустрічали і виконавці, і критики і, звичайно ж, шанувальники.
Свій стиль композитор сформував під впливом традицій попередників: Дмитра Шостаковича та Сергія Прокоф’єва. Ранні його твори відзначилися схильністю до симфонічного мислення. Загалом майстер створив 13 опер, кожна з яких характеризується небанальністю і своєрідністю у відповідності музики до сюжету. У 1970-х роках відбувається поглиблення ліричної сфери. Не лише оперний жанр був властивий Губаренку, також він працював над створенням інструментальної та камерно-вокальної музики.
Віталій Сергійович не соромився бути ідеалістичним романтиком. Світле почуття кохання стало лейтмотивом життів персонажів, для яких майстер створював свої неповторні мелодії. За характером маестро був прямим та чесним, відвертим, якщо з’являлась необхідність ― відкрито висловлював свою позицію. Дипломатичність йому не була притаманна.
Винагороди композитора
Віталій Сергійович Губаренко став володарем багатьох винагород. Зокрема, він став:
- лауреатом Республіканської комсомольської премії імені М. Островського (1967 рік);
- заслуженим діячем мистецтв УРСР (1969 рік);
- лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1984 рік);
- народним артистом України (1993 рік).
Також його нагородили медаллю імені О. Олександрова у 1975 році. Композитор прожив цікаве та насичене життя у праці і творчості. Його не стало 5 травня 2000 року. Похований маестро на Байковому кладовищі (ділянка № 49а) у Києві.