Ілля Рєпін — одна з найяскравіших постатей у мистецькому світі XIX — початку XX століття. Його картини стали важливою частиною світової мистецької спадщини, а творчість принесла йому світове визнання серед поціновувачів живопису. Художник народився на Слобожанщині й поєднав у своїй творчості українські традиції народної культури, цікавість до історії та академічний стиль живопису. Далі на kharkovone.
Дитинство та навчання
Ілля Рєпін народився у 1844 році в місті Чугуїв на Харківщині у родині військового поселенця. Його батьки походили з козацьких родів. Вперше художник зацікавився малюванням після того, як до нього додому приніс акварельні фарби його двоюрідний брат і розфарбував ними чорно-білу ілюстрацію в абетці. Після цієї події фарбами почав малювати й сам майбутній художник.
З дитинства Ілля Рєпін виявляв хист до малювання. У 1855 році художник почав навчатися в школі топографії в Чугуєві, але через два роки навчальний заклад закрився, після чого Ілля Рєпін перейшов у іконописну школу місцевого художника Івана Бунакова. Після її закінчення Ілля Рєпін почав працювати разом з іконописцями, які малювали у різних містах там, де отримували замовлення.
У 1863 році художник вирушив до Санкт-Петербурга і вступив до Імператорської академії мистецтв, де він отримав професійну академічну художню освіту та познайомився з багатьма талановитими митцями свого часу. Ілля Рєпін закінчив академію мистецтв із золотою медаллю та після навчання чотири роки перебував у Франції, де досліджував творчість французьких художників.
Портретист і історичний живописець
Впродовж 1870-х — 1880-х років Ілля Рєпін багато подорожував по європейській частині Російської імперії та збирав матеріали для своїх полотен.
Світову славу Іллі Рєпіну принесла картина “Бурлаки на Волзі”. У цьому полотні він зумів не лише відобразити соціальні проблеми, а й створити глибокий психологічний образ людей, виснажених тяжкою працею. Картина викликала великий резонанс, тому що поєднувала мистецьку майстерність із гострою соціальною темою.
Після цього Ілля Рєпін у 1878 році стає одним із провідних майстрів Товариства пересувних художніх виставок — художнього об’єднання, яке прагнуло зробити мистецтво доступним широким масам і зверталося до актуальних проблем суспільства.
Особливе місце у творчості художника займали портрети. Його вважають одним із найкращих портретистів XIX століття. Він писав Льва Толстого, Модеста Мусоргського, Олександра Бородіна, Павла Третьякова та багатьох інших відомих діячів культури та політики. У цих роботах Ілля Рєпін прагнув передати не лише зовнішність, а й внутрішній світ людини.
Не менш значущими є його історичні полотна. Серед них — “Іван Грозний і син його Іван”, яке вразило публіку трагічністю сюжету, та монументальна картина “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”, де Ілля Рєпін звернувся до української історії, змалювавши козаків, як яскравих і різнопланових персонажів, один варіант картини зберігається в Державному російському музеї, а інший у Харківському художньому музеї.
Хоча Ілля Рєпін жив у тодішній столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі, він не забував про своє українське походження. Художник у багатьох творах зображав українців і сюжети, пов’язані з українською історією та культурою.
Викладацька та громадська діяльність
Ілля Рєпін був не лише художником, а й педагогом. Серед його учнів багато митців, які згодом стали відомими та видатними художниками. Через те що майстерня митця мала велику популярність серед молодих художників Іллю Рєпіна запросили викладати та реформувати Імператорську академію мистецтв, де художник отримав звання академіка та працював професором у 1894-1907 роках, а також рік був ректором.
Він активно підтримував демократичні ідеї, брав участь у культурному житті, цікавився політикою та літературою. У своїй творчості Ілля Рєпін часто висвітлював різні політичні та соціальні проблеми, через що його картини викликали не лише захоплення його творчістю, а й суспільний резонанс.
Останні роки життя
У 1900-х роках Рєпін оселився в маєтку “Пенати” у Фінляндії, який нині є територією Росії, де жив до кінця своїх днів. Попри хворобу руки, він продовжував малювати та приймати гостей — митців, письменників, науковців. Художник хотів повернутися на Слобожанщину, але оскільки територія Харківщини контролювалася більшовиками, діяльність яких Іллі Рєпіну не подобалася, він залишався в “Пенатах”.
Художник помер у 1930 році. Хоча митець заповів поховати його в Чугуєві, це було неможливо зробити, тому він був похований біля маєтку.
Творчість Іллі Рєпіна залишила величезний слід у світовому мистецтві. Його картини й сьогодні вражають психологізмом, динамікою та майстерністю. У Чугуєві, на батьківщині художника, діє музей, який зберігає пам’ять про митця.
Ілля Рєпін був художником, який вдало поєднував національні традиції та європейські художні тенденції. Він був митцем, який прагнув не лише відтворювати реальність у мистецтві, а й порушувати важливі соціальні питання.