Історія однієї харківської бібліотеки

У Харкові багато бібліотек. Деякі з них побудовані ще у XVIII столітті, цьому факту багато хто дивується насправді, а деякі побудовані не так давно і оснащені всім необхідним для сучасної людини. У статті піде мова про перлину всього Харкова. Про бібліотеку, яка, незважаючи на пережиті біди, змогла вціліти і навіть у XXI столітті допомагає людям отримувати нові знання, що є головною метою будь-якої бібліотеки. Йтиметься про Центральну міську бібліотеку імені В. Г.Бєлінського. Що ж відбувалося у цьому воістину легендарному місці? Більше розповість Харків One.

Перші роки після будівництва

Отже, фундамент Центральної міської бібліотеки В.Г.Бєлінського було закладено ще 1932 році. Будувалася вона два роки, тому урочисте відкриття відбулося 1934 році. Називалася вона тоді, зовсім інакше, а саме “12 районна бібліотека”. Навіть на той момент бібліотека не вражала якимись величезними розмірами чи небувалою красою архітектури, зовсім ні. Але вона виконувала свою головну функцію для жителів Шатілової дачі, Олексіївки та Нагірного району. А в літній період бібліотека відкривала свої пересувні пункти у міському саду імені Тараса Григоровича Шевченка та зоопарку.

Бібліотека була збудована незадовго до початку Другої світової війни. Харків був одним із міст, які потрапили в окупацію. Добре, що бібліотека не постраждала, були зламані лише стелажі та вибиті вікна. Коли Харків був звільнений, ця бібліотека першою відчинила свої двері для відвідувачів, а тому сюди відразу ж попрямував величезний потік людей. Харків’яни приносили книги, які були вже чималий час як прострочені, всього виявилося 9000 прострочених книжок, деякі приносили свої книжки, які їм не потрібні, допомагали ремонтувати стелажі та вітрини. Завдяки небайдужим харків’янам бібліотека знову ожила у дуже короткий термін.

Загалом, у той момент у будівлі працювало троє людей: два співробітники – Пахомова Зоя Олександрівна, Грабовська Наталія Іванівна та завідувач бібліотеки – Авернович Надія Никифорівна.

У ті часи бібліотека трималася лише на відданих людях, готових багато віддати, аби бібліотека знову жила. Так, наприклад, у 1944 році штат бібліотеки скоротили, а посаду бібліотекаря скасували. Але бібліотекар Л.М.Кудринська погодилася залишитися бібліотекарем без утримання.

Розквіт бібліотеки

На превеликий жаль для багатьох істориків відомостей про працівників, колекцію книг та відвідувачів довоєнних, а також військових часів майже не залишилося. Але що стосується повоєнного періоду, то тут ситуація краще. Так, наприклад, відомо, що цілих 11 років, з лютого 1948 року до липня 1959 року, таким собі директором бібліотеки була Хесина Марія Іллівна. У цей період 12 районна бібліотека мала найбільшу популярність серед інших бібліотек міста. Саме за її керівництва бібліотека переїжджає в 1954 році у чудове нове місце, яке розташовувалося по вулиці Данилевського 34. Площа вже нового приміщення становила цілих 330 квадратних метрів. У бібліотеці з’явився більш просторий і комфортний читальний зал, в якому не раз проводилися різні масові заходи. Бібліотека також передбачала абонемент із можливістю організувати відкритий доступ читачів до фонду. Бібліотека також мала тепер у своїх стінах спеціально оснащене книгосховище, відділ комплектування та приміщення для бібліографів.

Після Хесини Марії Ільївни на посаду голови бібліотеки прийшла Сазонова Марія Іванівна, яка ще більше прослужила бібліотеці, ніж її попередниця, а саме 26 років.

Бібліотека всю свою історію проводила величезну роботу серед читачів району. Період панування Сазонової Марії Іванівни не став винятком. У бібліотеці постійно проходили бесіди, лекції, консультації, читання та огляди на літературу. Конференції проходили не лише у самій бібліотеці, а й у кінотеатрі “Харків”, перед кіносеансами, на підприємствах та у готелі. Особливо популярною рубрикою цієї бібліотеки були вечори “питань та відповідей” та обговорення книг письменників.

Новий вигляд бібліотеки

У лютому 1974 року, відповідно до наказу Відділу культури Виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих, бібліотеку перейменовують у звичну для всіх тепер назву “Центральна міська бібліотека для дорослих імені В.Г.Бєлінського”.

Також вже через рік було видано наказ Відділу культури “Про централізацію державних масових бібліотек Дзержинського району”, державні бібліотеки Дзержинського району об’єдналися в одну мережу, яку очолювала Центральна бібліотека імені В.Г.Бєлінського. Для того, щоб об’єднати всі бібліотеки, проводилася просто колосальна робота з каталогами та фондами. В 1977 році до мережі бібліотек Дзержинського району почали входити бібліотеки для дітей.

У 1980 році було ухвалено рішення Харківським Виконкомом про ремонт та відкриття нових читальних залів суспільно-політичної та періодичної літератури, площа яких склала 240 метрів квадратних.

Завдяки вдалому розташуванню в центрі міста, близькості до метро і просто широким списком різних періодичних видань, дозволило бібліотеці залучити величезну кількість людей у свої стіни, а самим читачам з будь-якого району користуватися послугами читальних залів Центральної бібліотеки.

Ще з 1980-х років бібліотека брала активну участь у житті не лише Харкова, а й усієї країни. З цього часу бібліотека активно впроваджувала нові форми обслуговування колективу співдружності. Для цього вона навіть уклала договір із колективом заводу “Металіст”, щоб підтримувати творчі починання та створити бригадні абонементи. У бібліотеці щороку відбуваються Дні інформації, Дні спеціаліста, бібліографічні огляди, Дні якості. Центральна бібліотека проводить відкриті перегляди літератури не тільки у бібліотеці, а й у виробничих ділянках, у гуртожитку, Червоному куточку підприємства.

Такою просунутою бібліотеку зробила директор Гамзе Зінаїді Семенівна, яка перебувала на цій посаді з 1986 року по 1995 рік. Її завжди називали творчим та дуже ініціативним фахівцем, талановитим керівником. Жінка завжди підтримувала всі починання та ініціативи своїх підлеглих.

Бібліотека після розвалу СРСР

З 1995 року у бібліотеці керувала Фісенко Галина Василівна. Вона була схильна висувати, так би мовити, кандидатуру бібліотеки, в різні проекти. Саме з її допомогою у бібліотеці вдалося залишити цінні кадри у складні 90-ті роки.

Звичайно ж, бібліотека мала теж змінюватися в часи перебудови. Абсолютно всі бібліотеки шукали підходи та нові концепції, щоб збільшити кількість відвідувачів. У цей час з’являються нові тенденції та напрямки діяльності у бібліотечній практиці. Більш ретельно вивчивши попит у 2003 році, Центральна бібліотека стала ініціатором проведення програми реорганізації бібліотечної системи. Завдяки цьому бібліотеки Дзержинського району впровадили більш сучасні наукові розробки у практику своєї роботи. Крім цього, звичайно ж, було викинуто старе обладнання, а на його місце прийшло нове, якісніше, що допомогло бібліотеці перейти на новий рівень.

Бібліотека виконує свої функції на всі 200%, тому що приваблює величезну кількість читачів, розширює коло інтересів і прищеплює любов до читання, а інакше вона була б просто закрита. У XXI столітті бібліотека, процвітає і процвітатиме ще багато десятиліть!

More from author

Ловля коропа: снасті, прикормка та місця

Короп – бажана здобич багатьох рибалок. Однак зловити трофейний екземпляр не завжди просто, особливо, якщо у вас немає належного досвіду. Ця риба може досягати...

Компанія «ОІБ» – охорона квартир у Харкові

У сучасному світі, де загрози безпеці стають все більш різноманітними та складними, дуже важливо мати надійного партнера, який піклується про вашу безпеку. Компанія «ОІБ»...

Декоративна косметика для чутливої шкіри. Що потрібно знати

Вибір декоративної косметики для чутливої шкіри може бути складним завданням. Чутлива шкіра реагує на безліч інгредієнтів, які широко використовуються в косметичній промисловості, що може...
.,.,.,.,.