Старовинні фабрики та виробництва у Харкові

У Харкові безліч різних виробництв, починаючи від сталеливарних заводів і закінчуючи малими фірмами з виробництва електродів. Але мало хто думав про те, яким було виробництво ще буквально років 200 тому. Хоча саме ці фабрики та заводи допомогли Харкову стати таким містом, яким воно сьогодні є. Нехай, можливо, навіть ці фабрики вже давно закриті,а їх власників вже немає в живих, але все одно вклад, який було зроблено цими підприємствами у розвиток міста просто неоціненний. Все те, що існувало раніше, допомагає нащадкам жити у більшому добробуті, ніж жили люди в той час. І завдяки цій статті можна поринути у ті часи з головою. Далі на kharkovone.

Винні магазини Жевержеєва

І так однією з найвпливовіших сімей на той час була сім’я Жевержеєвих. Микола Живержеєв народився в Ізюмі 23 листопада 1827 року і ще з пелюшок виявив свої купецькі якості. Він робив гроші, не маючи взагалі ніякої освіти.

У молодому віці він переїжджає до Харкова, де починає торгувати звичайним вином. Він купує собі будинок на Клочківській та невеликими кроками розвиває свій особистий бізнес. Вже в 1870 році Микола був власником магазину вина на Павлівській площі, а також двома винними погребами. Саме тоді починають розвиватися митниці по всій території України, завдяки чому є можливість завозити товари з-за кордону. Звичайно ж цією подією неодмінно скористався Микола Жевержеєв. Завдяки цьому прибуток купця злетіли просто до небес.

Вже 1873 року бізнесмен купує собі млин і невеликий завод із виробництва ігристого вина та фруктової води. Саме вино купець купував у Криму, а вже в самому Харкові створював із нього шампанське.

Звичайно ж Жевержеєв не збирався на цьому зупинятися і вже через п’ять років, а саме в 1878 він купує собі оцтовий завод. А ще через буквально 2 роки він орендує будинок під винний завод, який розташовувався за адресою вулиця Квітки-Основ’яненка. Тут купець виготовляє штучні мінеральні води. Складалося таке враження, що купець багатів не щодня, а щогодини і дуже швидко перейшов у розряд головних купців міста.

Більше того, завдяки успіхам Жевержеєва його через деякий час помічає Харківське самоврядування. Вони настільки були вражені роботою Миколи, що запропонували йому керувати Міським купецьким банком. Микола Жевержеєв був просто чудовим управлінцем і просто якимось дивом допоміг Міському Купецькому банку у важкі роки економічної кризи не, якщо так можна сказати, “загинути”. В 1875 році, після реформи міського самоврядування. Купця беруть до складу харківської думи як голосного. Там він зміг пропрацювати аж до 1893 року.

Крім всіх вище перерахованих заслуг Жевержеєв також відомий своєю меценатською діяльністю. Він на секунду входив до будівельного комітету каплиці Святого Олександра Невського, який розташований на Сергіївській площі біля Лопанського мосту.

Ливарний завод Рижових

Іван Рижов був досить багатий і до того, як відкрив свій ливарний завод. Він переїхав до Харкова з Москви в 1832 році. Мало того, на момент переїзду в нього вже була дружина і діти. Для того, щоб збудувати ливарний завод, Іван купує землю в Захарківській слободі і починає потроху реалізацію свого задуму. Дуже довгий час це був один із найбільших ливарних заводів у Харкові. Він щороку переробляв понад 500 тонн чавуну та понад 100 тонн заліза. Хоча зараз такі цифри здаються чимось звичайним, але в ті роки це було просто чимось нереальним.

Коли Іван Рижов помер, його спадок розділили між собою двоє його синів. Іван отримав у спадок близько 90 000 рублів сріблом, що було просто величезною сумою у ті роки. Спочатку він вирішив зайнятися благоустроєм батьківської садиби. Іван прийняв рішення побудувати там гарний парк із дуже рідкісних порід дерев, квітів та різних чагарників.

Крім облаштування старої резиденції батька Іван вирішує розширити виробництво ливарного заводу. Лише за три роки під його чуйним управлінням ливарний завод зміг виробити товарів на загальну суму 313 000 рублів сріблом. Завод перестав переробляти лише метали, а почав виробляти апарати для винокурних виробництв, насоси для водокачок, млинові постовки, зерносушарки, парові котли та парові машини.

На жаль, у 1880 році завод повністю зупинив своє виробництво і його власник Рижов визнав, що вони стали банкрутами. Стало відразу зрозуміло чому ж так сталося. У країні тоді активно будувалися залізниці, якими до Харкова з Європи приїжджав якісніший товар. Через низький попит на продукцію заводу і через конкуренцію, що десятикратно виросла, даному заводу нічого не залишалося, крім як закритися. Будівлю, де колись був дуже прибутковий ливарний завод, придбало Харківське велосипедне товариство і відкрило там тендер. У будівлі вчили кататися на велосипеді, проводили різноманітні спортивні змагання та різні перегони.

Торгові павільйони Уткіних

Рід Уткіних зробив просто величезний внесок у розвиток Харкова. Багатий купець Петро Уткін володів особняком на вулиці Ковальській. Мало того, що Петро мав пару торгових павільйонів, поряд із Суздальськими торговими рядами, так він ще й був старостою Університетської церкви. Уткін також був меценатом будівництва Різдвяної церкви.

Після смерті Петра Уткіна, як і у випадку з Рижовим, все його майно розділилося між двома синами – Костянтином і Лаврентієм. Костянтин продовжив справи свого батька. Маючи непоганий спадок, він користувався великою повагою серед таких же купців і деяких політиків. У таких колах його знали, тож не дивно, що 1885 року він став голосним у Харківській Думі. Костянтин був не просто харківським якимось там бізнесменом. Він був одним із найбагатших харківських бізнесменів! Констянтин мав просто величезну кількість земель та нерухомості. Він скупив величезну кількість нових будинків у місті, а також просто непристойно багато землі за містом. Ну і як вишенька на торті Костянтин збудував свічковий завод, який теж приносив йому чимало прибутку.

Уткін як і його батько був меценатом і на початку своєї кар’єри збудував Казанський храм Божої матері. Це був не єдиний його великий проект, але він був найвідомішим. На початку XX століття в районі Лисої Гори ще не було абсолютно ніякого храму і саме Костянтин вирішив виправити це непорозуміння і в 1908 року почалося закладання будівлі церкви. Сам він пожертвував близько 23 тисяч рублів для будівництва храму і близько того зібрав в своїх колег купців. Усього лише за 3 роки було збудовано основну частину храму, а також було зведено куполи та пофарбовано дах будівлі.

Зрештою було зведено просто прекрасний храм із п’ятьма позолоченими хрестами. На превеликий жаль всіх місцевих жителів, Уткін не зміг дожити до кінця будівництва. Урочисте відкриття храму відбулося 1912 року.

Висновки

Абсолютно всі власники виробництв з цієї статті мали різне походження, належали до різного соціального прошарку з народження, мали різний дохід і вели абсолютно різний бізнес. У всіх у них було своє життя, але їх поєднувало одне, а саме любов до великого міста Харкова! Вони хоч і намагалися заробити грошей, але тим самим покращували так чи інакше життя простих харків’ян. Завдяки ним навіть сучасні харків’яни можуть відчути наслідки їхніх дій!

More from author

Ловля коропа: снасті, прикормка та місця

Короп – бажана здобич багатьох рибалок. Однак зловити трофейний екземпляр не завжди просто, особливо, якщо у вас немає належного досвіду. Ця риба може досягати...

Компанія «ОІБ» – охорона квартир у Харкові

У сучасному світі, де загрози безпеці стають все більш різноманітними та складними, дуже важливо мати надійного партнера, який піклується про вашу безпеку. Компанія «ОІБ»...

Декоративна косметика для чутливої шкіри. Що потрібно знати

Вибір декоративної косметики для чутливої шкіри може бути складним завданням. Чутлива шкіра реагує на безліч інгредієнтів, які широко використовуються в косметичній промисловості, що може...
.,.,.,.,.