Огляд індустріалізації старовинного Харкова

Як можна уявити рівень і масштаби розвитку індустріалізації в Харкова? У книзі про літопис спортивної слави це цікаво тому, що майже всі основні спортивні і футбольні клуби Харкова сформувалися в першій чверті 20 століття на підприємствах, пише kharkovone.com.

Як розвивався промисловий Харків?

Якщо вірити офіційним джерелам, то напередодні скасування кріпосного права в Харкові діяли: 3 мідноливарних, 2 чавуноливарних і дроболиварній заводи, 4 шорстомийки, 2 миловарні, 3 підприємства з обробки шкіри, 5 свічкових заводів, 10 каретних майстерень, 3 цегельних заводи, 5 тютюнових фабрик, 2 воскобойни, олійниця, завод по виготовленню білил. Крім цього були десятки, а то і сотні сімейних майстерень. У промисловому секторі цього періоду було зайнято лише близько двох тисяч людей. Але в трактуванні статистики ми не впевнені в постійно позитивно зростаючій динаміці, можливо тимчасово непрацюючих або занедбаних виробництв було більше – занадто насиченим вийшов 19 століття всякими війнами.

В індустріальному секторі старовинного Харкова було задіяно лише 13% населення (для порівняння – на початку 1930-х – 49%). При цьому треба враховувати, що розміри «класової прірви» був дуже перебільшений, піар-технологами радянської пропаганди. Ще кілька великих підприємств працювало на території губернії. До кінця 19 століття заміськими флагманами стадії Будянський фаянсовий і Мереф’янський скляний заводи. За всі області димилися цукрові заводи. Звуками наковален наповнювалися квартали Лозової та Куп’янська.

Харківський канатний завод у 1890 році

У третій чверті XIX століття Харків починає розвиватися як великий промисловий центр імперії

У 1869 році залізниця зв’язала Харків з Москвою, Петербургом і Ростовом, а з будівництвом Харково-Севастопольської, Харківсько-Миколаївської та Південно-Східної (Балашовської) залізниць місто перетворився в один з найбільших залізничних вузлів дорадянської імперії. Близькість до Донбасу і Криворіжжя з їх кам’яновугільної та залізорудною промисловістю, підвищення попиту на машини для потреб сільського господарства визначили основний напрямок розвитку промисловості Харкова. Так машинобудування і металообробка знаходять велику значимість і актуальність.

 Головний герой нашої розповіді – найбільший завод Харкова початку 20 століття «Гельферіх-Саде» зображений у заголовку статті – подробиці про нього ми розповідали в попередніх публікаціях:

«Розвиток «Гельферіх-Саде» та промисловості Харкова як передумови розвитку спорту і зародження футболу»

«Особистість пана Гельфериха в передісторії розвитку футболу і спорту в Харкові»

Вже у 1882-му нововідбудований завод випускав віялки, культиватори, сінні преси та пристосування. Виробництво безперервно розширювалася. Якщо в 1882 році на заводі працювало 60 чоловік, то в 1885 році їх було вже 107 осіб. А на початку 20-го століття персонал заводу складав вже понад 500 людей. В 1911 році на заводі працювали 1480 осіб, до 1917 року на заводі працювало 3 тис. робітників.

 У 1880 – 1890 – х роках разом з проектами «Гельферіх-Саде» в Харкові створюється ще десятки заводів, деякі з них і зараз формують обличчя Харкова. Наприклад – чавуноливарний-машинобудівний Пільстрема – нині «Харківський машинобудівний завод «Плінфа» на Гончарівці («Красний октябрь»), в тому ж районі чавуноливарний механічний фон-Дітмара – нині «Світло шахтаря». Само собою – паровозобудівний – нині завод імені Малишева. Канатний – заснований Південноруським товариством пеньковий промисловості. У харчовій галузі – Кондитерська фабрика Жоржа Бормана, медопивоварений завод Франца Гершгеймера на Новій Баварії.

Рекламна листівка продукції «Жорж Борман»
Рекламна листівка заводу обладнання для виробництва цегли, що нині працює під назвою «Плінфа»

У сфері сільгосптехніки також треба згадати завод землеробських машин Карла Трепке біля Горбатого моста. Ще один завод сільгосптехніки Ернста Мельгонзе був приєднаний до «Серпу і Молоту» в 1920-е. В 1900 році місцевий підприємець Р. А. Берлиозов засновує котельний, машинобудівний і чугуномеднолитейный завод, який в радянський час трансформувався в завод імені Шевченка. Ще в 1869 році в Харкові були організовані вагонні майстерні, які постійно розширюючись стали попередниками сучасного вагоноремонтного заводу.

Завод Мельгонзе, згодом приєднаний до «Серпу і молоту»
Завод Трепке землеробських машин також був одним із значущих заводів Харкова

На початку 20 століття в місті Харкові зосередилися головні офіси виробничих об’єднань, відкривалися представництва провідних банків Європи

Харків став центром тяжіння іноземного капіталу. Провідні європейські корпорації прагнули поглибити свої зв’язки з Харковом, шукали можливості для відкриття нових підприємств. Вигідне економічне становище і наявність авторитетних вищих навчальних закладів та технічних училищ притягувало до Харкова нових жителів.

До початку минулого століття в 1900 році в Харкові було 259 заводів і фабрик, на яких було зайнято 11 з половиною тисяч осіб. Крім цього, за інформацією за 1904 рік, в місті було 22785 ремісників.

З 1871 по 1899 рік кількість промислових підприємств збільшилася більш ніж в три рази. Дорадянський Харків був одним з найбільших промислових центрів російської імперії. Населення Харкова у 1901 році становила 200 тисяч чоловік, а в 1917 вже 382 тисячі.

Завод Бергенгейм вогнетривких виробів

І на початку XX століття Харків продовжує зростати як великий індустріальний конгломерат. Подальший розвиток отримує залізничний транспорт. У 1910 році була відкрита залізниця Харків – Ізюм – Донбас. Продовжують будуватися підприємства машинобудування і металообробки.

З розвитком залізниці особливу бурхливий розвиток набуває діяльність Паровозобудівного заводу, нині флагмана української військової промисловості під назвою «Завод імені Малишева».

Характерний фотознімок Паровозобудівного заводу на початку 20-го століття

До 1917 року кількість робітників в Харкові порівняно з 1899 роком зросла більш ніж у три рази і становила понад 35 тисяч осіб. Одне з досліджень стверджує, що до 1917 року заводів і фабрик діяло 340, всього робітників на них було 38372 людина. Заводів по обробці бавовни-2, вовни-4, льону, пеньки і джуту-4, паперо-делательные і типографско-літографічні-36, обробки металів-52, обробки дерева-10, переробки мінералів-65 (59, поживних речовин-141, хімічних-11. Фабрик і заводів, що підлягають веденню акцизного управління, діяло: 43 винокурних заводи, 26 цукробурякових, і 2 рафінадних. При цьому треба враховувати, що було мобілізовано близько 44% працюючих у промисловості чоловіків. Україна використовувалася в першій світовій війні як «мобілізаційний придаток» для міжнародних ігрищ російського царя. Але було й багато позитивних моментів на початку століття, які досі зігрівають душу міста.

Про надбання Максиміліана Гельфериха, залишеного ним місту Харкову та про його заповіт в наступній главі. А уточнення та побажання з історичного матеріалу можете написати автору https://www.facebook.com/igor.boretskyi.ua.

More from author

Онлайн-курси по JavaScript: навчання у Харкові

Ніколи не пізно ухвалити рішення змінити своє життя, професію, наприклад, стати частиною ІТ-спільноти. Що для цього потрібно? Почати можна з якісних курсів, для цієї...

Геть осінню нудьгу: 5 активностей для відмінного настрою

Осінь принесла до Харкова не лише гарні краєвиди з жовтіючими деревами та шелестінням листя під ногами. Разом зі зниженням температури повітря, сирою та туманною...

Історія Харківського юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Юридичний університет імені Ярослава Мудрого має дуже багату історію. Через нього пройшло безліч відомих юристів таких як: В. Даневський, М. Чубинський, І. Дітіатін, М...
.,.,.,.