Центральний ринок у Харкові – це не просто місце торгівлі, це частина історичного та культурного коду міста. За майже два століття він став свідком масштабних перетворень: від болотистої Дунінської левади до сучасного багатофункціонального торгового комплексу. Тут перетиналися дороги селян, купців, ремісників та городян, відбувалися ярмарки, кулачні бої, а у важкі часи – навіть страти. Ринок пережив революції, війни, окупацію, і кожна історична подія залишила свій слід у його зовнішності. Історія Центрального ринку – це зріз історії самого Харкова: з його трагедіями, відродженням та безперервним розвитком. І ця історія не тільки про торгівлю, а й про містобудування, політику, війни та виживання у найскладніших обставинах. Далі на kharkovone.
Заснування ринку: від острова до торгової площі
На початку XIX століття територія нинішнього Центрального ринку являла собою великий острів між рукавами річки Лопань. Це місце було занедбаним та болотистим, яке повністю заросло очеретом та використовувалося лише для випасу худоби. Згодом через обміління та осушення острів перетворився на півострів, який увійшов в історію як Дунінська левада – за ім’ям власниці землі поміщиці Дунін-Борковської.
У роки правління Миколи I імператор вказав влаштувати на Михайлівській площі, де розташовувався Сінний ринок, плац-парадне місце. У 1834 році міська дума Харкова ухвалила рішення перенести Сінний ринок з Михайлівської площі на нову територію біля Благовіщенської церкви. Для цього у поміщиці Дунін-Борковської викупили землю. Нове торгове місце стало офіційно іменуватися Благовіщенським ринком, але у народі закріпилася коротка назва – “Благбаза”.
Зростання та розвиток ринку у XIX столітті
Із середини XIX століття Благовіщенський ринок стрімко розвивався. Тут продавали хліб, борошно, м’ясо, рибу, овочі, вовну, тканини, одяг та взуття. У дні Покровських та Водохресних ярмарків сюди з’їжджалися купці й торговці з усієї Слобожанщини. Базар перетворювався на справжнє свято торгівлі. Одночасно тут влаштовувалися народні розваги, кулачні бої, виступи артистів.
Розвиток базару йшов паралельно з поліпшенням міської інфраструктури.
У 1860-х роках було збудовано Бурсацький міст, що зв’язав ринок із центральною частиною міста через річку Лопань. Площу почали вирівнювати, насипати піском, пізніше вимостили бруківкою. У 1909 році через територію ринку було прокладено трамвайну колію – важливий крок у підвищенні транспортної доступності.
Однак у цей же час почала загострюватися проблема санітарії. Торгівля відбувалася у дерев’яних павільйонах, які зовсім не були пристосовані для зберігання продуктів, а продавці часто ночували прямо на ринку. З’являлися пропозиції кардинально змінити формат базару.
Проєкт Загоскіна та будівництво критого ринку
У 1911 році Харківська міська управа затвердила амбітний проєкт архітектора Іліодора Загоскіна зі створення критого ринку – одного з найсучасніших на той час у Російській імперії. Для будівництва виділили площу в 11 835 квадратних метрів. Планувалося звести чотири цегляні павільйони, з’єднані між собою критими галереями, з шістьма внутрішніми двориками.
Роботи розпочалися у 1912 році, але будівельники зіткнулися з проблемами: м’який, насичений вологою ґрунт вимагав особливих інженерних рішень. Під час будівництва вперше у Харкові у таких масштабах використовувалися залізобетонні перекриття. Також під час будівництва покрівлі критого Центрального ринку використовували металеві ферми, що дало змогу створити простору, світлу та відкриту залу без внутрішніх опор, які заважають торгівельним рядам. Площу навколо ринку було заасфальтовано.
Через початок Першої світової війни встановлення холодильників (завод Franz Krull, Таллінн) затягнулося, конфлікт між газовою та комунальною службами також ускладнив прокладання каналізації. Відкриття перенесли, і критий ринок був введений в експлуатацію тільки восени 1915 року.
Це був не просто ринок, це була сучасна міська споруда європейського рівня. Він став справжньою гордістю Харкова: просторі торговельні зали, цегляні стіни, засклений дах, каналізація, електричне освітлення та холодильні камери. У критій будівлі розмістилося близько 250 торгових точок: м’ясо, риба, овочі, молочні продукти. Сучасне на той час обладнання викликало ажіотаж, а вже у 1914 обговорювалося будівництво другого критого ринку.
Руйнування та відновлення
Під час Другої світової війни, у 1941-1943-му роках, будівля ринку серйозно постраждала від обстрілів та бомбардувань.
Бурсацький міст було зруйновано, торгові ряди неодноразово горіли, а сама будівля виявилася частково зруйнованою. Крім того, у період німецької окупації тут відбувалися публічні страти: за свідченнями очевидців, на площі поруч із ринком були повішені місцеві підпільники та військовополонені.
Після звільнення міста у 1943 році відновлення ринку стало завданням першочергової важливості. Повноцінна реконструкція відбулася вже у повоєнні роки, а у 1952 році критий ринок був відбудований наново за проєктом харківського архітектора Бориса Мірошниченка. Новий ринок зберіг обриси дореволюційної будівлі, але набув сучасні радянські риси: спрощений декор, широкі проходи, додаткове скління.
Центральний ринок у радянські роки
У 1960-70-х роках Центральний ринок був невіддільною частиною життя міста. Навколо нього сформувалася ціла інфраструктура: відкрився універмаг “Будинок торгівлі”, книжковий магазин, аптека, з’явився приміський автовокзал.
Спроби перейменувати ринок на “Колгоспний” успіху не мали, харків’яни, як і раніше, називали його “Благбаза”. Попри близькість підземних вод та м’які ґрунти, які вимагали застосування спеціальних методів зміцнення, у 1975 році була відкрита станція метро “Центральний ринок”, яка обслуговувала до 50 тисяч пасажирів на день. Ринок остаточно став головним торговим майданчиком міста.
Реконструкція у XXI столітті та сучасність
У 2010-х роках на Центральному ринку було проведено масштабну реконструкцію: демонтували стару трамвайну лінію, прибрали стихійні намети, замінили старі металоконструкції. Також зміцнили фундамент та підвали, розв’язали проблему болотистого ґрунту та підтоплень. Було встановлено нові торгові павільйони, пандуси, освітлення та впорядковано прилеглу територію.
У 2018 році біля входу до будівлі ринку з’явилася скульптура продавчині насіння – популярний міський артоб’єкт із котом, щуром та горобцями. Цей бронзовий пам’ятник, створений скульптором Сейфаддіном Гурбановим, став справжнім символом вуличної харківської торгівлі.
4 листопада 2024 року внаслідок російського обстрілу було пошкоджено частину скління ринку. Попри руйнування, ринок продовжує роботу, обслуговуючи тисячі харків’ян щодня.
Станом на 2025-й рік Центральний ринок працює щодня, крім понеділка (санітарний день), з 6:00 до 16:00. Він залишається популярним місцем для закупівель – від свіжих овочів та фруктів, одягу та взуття до косметики, побутової хімії, товарів для дому та багато чого іншого. Загальний потік відвідувачів становить десятки тисяч людей на день.
Історія Центрального ринку в Харкові – це історія міста у мініатюрі. Він продовжує жити, розвиватися, змінюватися, але залишається найважливішим громадським та культурним простором для харків’ян. І саме тут пульсує жива, справжня історія міста.
Список використаних джерел інформації: