Ім’я Льва Палатника відоме кожному, хто займається фізикою тонких плівок, матеріалознавством або нанотехнологіями. Він створив наукову школу, виховав десятки вчених, відкрив фундаментальні явища у мікросвіті, які сьогодні стали засадами для створення напівпровідників, мікросхем та покриттів для космічної техніки. Далее на kharkovone.
Ранні роки
Лев Самойлович Палатник народився 26 квітня 1909 року у Полтаві. У 1926 році закінчив Полтавську індустріально-технічну школу та став робітником 6 розряду з дорожнього будівництва. Але ще Палатник мріяв стати диригентом або піаністом, серйозно займався музикою, пройшов конкурсний відбір до Київської консерваторії, але раптово передумав та відмовився від кар’єри музиканта. Лев Самойлович усвідомив, що звук – це хвиля, а хвиля – це фізика. Так музика та наука об’єдналися в його житті назавжди.
Пізніше, вже коли став відомим ученим, Лев Самойлович багато разів говорив, що “музика йому завжди допомагає думати”. Він ніколи не працював у тиші, завжди вмикав Баха, Шостаковича, Малера. А наукові ідеї, за його власним зізнанням, формувалися “за законами симфонії”.
Юність: виключення з університету та шахти Донбасу
Свій шлях у науці Палатник розпочав у Харківському державному університеті. Він вступив на фізико-хімічний факультет, але невдовзі його виключили з політичних мотивів: його вважали сином “буржуазного елемента”, адже батьки Палатника володіли невеликою крамничкою за часів НЕПу. Щоб вижити та не потрапити під арешт, Палатник виїхав на Донбас, працював на шахті, підробляв вантажником та токарем. Лише через кілька років, переживши “перевиховання працею”, Лев Самойлович зміг повернутися до Харкова та продовжити навчання. Ще під час навчання, у 1934 році, Палатник почав працювати на Харківському електромеханічному заводі, де очолював рентгенівську лабораторію. У 1935 році він закінчив фізико-хімічний факультет Харківського державного університету, ставши одним із найкращих студентів.
Цей досвід падіння та повернення залишиться з ним на все життя та стане частиною його характеру: праця, дисципліна, самовдосконалення та віра у науку та знання.
З 1934 року Лев Самойлович працював на Харківському електромеханічному заводі.
З початком Другої світової війни завод був евакуйований у Кемеровську область, де продовжив свою роботу. З початку війни та до 1947 року Лев Палатник очолював Центральну заводську лабораторію. З 1947 року Лев Самойлович очолював кафедру неорганічної хімії у Харківському державному університеті.
Фізика плівок: народження нової науки
Дослідження Палатника спочатку здавалися другорядними – він вивчав властивості дуже тонких металевих плівок: їхній ріст, структуру, фазові переходи, поведінку за різних температур. Багатьом це здавалося дурницями та марною тратою часу, але Лев Самойлович вже тоді розумів, що саме у цих плівках – майбутнє електроніки. У 1952 році він захистив докторську дисертацію, а невдовзі очолив кафедру металофізики в Харківському політехнічному інституті.
Роки роботи у ХПІ стали вершиною творчого шляху вченого. З 85 років його життя більш ніж половина, так чи інакше, пов’язані з ХПІ, а останні майже 40 років – найбезпосереднішим та безперервним чином. На цей період припадають основні його наукові праці.
У 1955 році Палатник заснував новий напрям у науці – фізику тонких плівок і фізичне матеріалознавство, які об’єднували термодинаміку, кінетику фазових переходів, кристалографію та механіку твердого тіла. На той момент ще ніхто у СРСР не проводив систематичних досліджень у цій галузі, це була справжня революція в науці. Він розробив теорію розмірних ефектів – як фізичні властивості речовини змінюються залежно від зменшення товщини до нанометрового рівня. Він відкрив, що у плівках товщиною у нанометри електрони поводяться інакше, ніж у товстіших. А ще Палатник з колегами довів, що у таких структурах виникають розмірні ефекти: наприклад, теплопровідність, опір, температура плавлення, коефіцієнт відбиття та інші параметри суттєво відрізняються від звичайних.
Пізніше він розвине це у цілу теорію – фізику малих частинок та низькорозмірних систем, яка стане засадами мікроелектроніки, нанофізики, оптики поверхонь та навіть медицини (у контексті наноматеріалів).
Дослідження Льва Самойловича випередили свій час та стали підґрунтям для розроблення технології мікрочипів, нанопокриттів, квантових точок, НВЧ-пристроїв та багато чого іншого, що сьогодні сприймається як буденність.
Наукова школа та лабораторія
У 1963 році на кафедрі металофізики ХПІ Палатник створив лабораторію мікроплівкової електроніки. Він зібрав команду з молодих фізиків, хіміків, матеріалознавців та інженерів.
Лабораторія швидко стала однією з найпродуктивніших у країні: за роки її існування було виконано понад 500 наукових проєктів, опубліковано близько 700 наукових праць та 15 монографій, отримано 90 авторських свідоцтв на винаходи. Але, мабуть, найважливішим досягненням Палатника стала його школа. Він виховав понад 90 кандидатів та близько 20 докторів наук. Його учні роз’їхалися по усьому світу: у США, Німеччині, Ізраїлі, Великій Британії. Деякі з них очолили кафедри, інші відкрили стартапи у сфері нанотехнологій, треті – продовжили справу вчителя в українських НДІ та університетах.
Учні згадують, що Палатник завжди повторював: “Ти маєш відчувати речовину, а не просто вимірювати. Речовина розмовляє з тобою, треба тільки навчитися її слухати”.
Наукові інтереси
Серед головних напрямів роботи Палатника були:
- Фізика тонкоплівкових систем (ріст, кристалізація, дефекти)
- Розмірні ефекти у твердих тілах
- Вакуумна металургія та управління структурою
- Поверхневі явища та міжфазні кордони
- Матеріалознавство для космосу та надвисоких температур
Він став одним із піонерів фізики малих розмірів задовго до того, як “нано” стало модним словом.
Останні роки та визнання
Попри те, що Палатник не прагнув до нагород та звань, його внесок у науку був визнаний. У 1986 році він був здобув Державну премію УРСР за цикл робіт “Розмірні ефекти у малих частинках твердого тіла”. У 1992 році Льву Самойловичу було надано звання “Заслужений діяч науки та техніки України”. Це було визнанням його ролі як видатного вченого та талановитого вчителя.
Лев Самойлович продовжував працювати до останніх днів життя. Навіть у старості, коли зір вже зовсім погіршився, він диктував статті, редагував чужі тексти, допомагав молодим колегам та надихав на нові відкриття. Помер Лев Палатник 4 червня 1994 року у Харкові. Йому було 85 років.
Наукова спадщина
Ім’я Льва Палатника відоме по обидва боки океану. Його цитують у підручниках з нанотехнологій, його формули та моделі лежать в основі симуляцій у промисловій фізиці. Його статті індексуються у міжнародних базах, а індекс Гірша перевищує 25-30, що дуже багато для радянського вченого, чия робота від початку публікувалася російською мовою.
На фасаді ХПІ, де він працював 40 років, встановлено меморіальну дошку. На його честь проводяться студентські читання та семінари. Але найголовніша спадщина Палатника – це не таблички та медалі, а ціла галузь науки, яка виникла тільки завдяки його завзятості, геніальності та любові до своєї справи. Палатник довів, що навіть якщо весь науковий світ вважає, що ти займаєшся дурницями, але ти впевнений у своїй інтуїції – продовжуй. Вір у себе та вір у науку.
Завдяки таким людям, як він, ми маємо мікросхеми, супутники, смартфони, лазери, квантові матеріали та багато іншого. А його тонкі плівки стали тонкою межею між минулим та майбутнім науки.
Список використаних джерел інформації: