Театрознавча освіта наче рідкісний звір, про якого ще мало відомо в Україні. Лише у трьох вишах країни можна здобути цю творчу спеціальність. І одним з них є Харківський національний університет мистецтв імені І. Котляревського. Далі на kharkovone.
Що таке “театрознавство”?
Театральне мистецтво, яке ми знаємо, зародилося ще за часів Давньої Греції. Тоді ж з’явилися перші драматурги та актори, й Арістотель створив свою “Поетику”, теоретичне значення якої оцінили лише за доби Ренесансу. Театр є одним з найдавніших видів мистецтв, але спроби систематизувати теоретичні знання про нього у вигляді спеціалізованого словника виникли лише у XVIII столітті. 1754 року парижанином Антуаном де Лері видано перший довідник “Кишеньковий театральний словник”. Неможливо уявити як би розвивалося сучасне мистецтво без накопичених знань про історію й теорію театру, його діячів, вистави та методи постановки. Театрознавча наука неодмінно мала утворитися. ЇЇ створенню в Україні необхідно завдячувати письменнику і, що не менш важливо, теоретику Івану Франку. Саме він диференціював театр від літератури, ставши автором статей про історію української сцени до 1870 років (нариси “Русько-український театр”, 1894 рік).
Варто розуміти, що “театрознавство” – це наука, що вивчає не лише історію й теорію театрального мистецтва, але й закони, за якими воно будується. Театрознавство відповідає за колективну пам’ять поколінь акторів, режисерів, драматургів, сценографів, музикантів, глядачів та усіх людей, які коли-небудь були причетні до театру. Поняттєвий апарат театру, антологія вистав, аналіз методів роботи відомих режисерів, набуті театрознавчою наукою, – є практичним інструментарієм роботи сучасного театрала.
Хоча театрознавство бере початок з історії театру, з часом воно вийшло за межі історико-хронологічних досліджень. Опрацьовуючи питання сценічної практики, науковці, які спочатку студіювали книжки, опинилися серед затятих критиків, які щотижня пишуть рецензії до актуальних вистав. Театрознавство у XXI столітті – напрям мистецтвознавства з широким спектром реалізації фахівців. Випускники вишів здобувають навички, що дозволяють працювати як у науковій галузі, так і у сферах театрального адміністрування, арт-журналістики, арт-менеджменту та у медіапросторі. Театрознавці – на перший погляд, неочевидні, але незамінні учасники театрального процесу.
Театрознавча освіта у ХНУМ імені І. Котляревського
Значний поштовх до теоретичного освоєння сценічного мистецтва саме у Харкові здійснив Григорій Квітка-Основ’яненко, опублікувавши науковий нарис “Історія театру у Харкові” (1841). Сто років по тому, коли місто стало центром культурного життя, одразу після його звільнення від німецької окупації (1943) у Харкові відкрито Державний інститут театрального мистецтва. З 1945 року – Харківський державний театральний інститут.
Історія кафедри
Фундамент театрознавчої освіти було закладено у перші роки відкриття інституту. У 1944 році створено кафедру театрознавства, яку по черзі очолювали С. Ігнатов та А. Розенберг. Проте справжнім засновником кафедри, який протягом двадцяти дев’яти років (1947 – 1976) розвивав освіту у напрямку історії та теорії театру, вважають Анатолія Плетньова. Провівши унікальне дослідження місцевого театру періоду XVIII – першої половини XIX століть, науковець опублікував монографію “У истоков Харьковского театра” (1960). Робота стала базовим посібником для подальших досліджень у сфері харківського театру.
Одним із перших студентів-театрознавців був Валерій Айзенштадт, який також прослав рідну кафедру й утвердив її професійне значення у театральному житті міста. В. Айзенштадт став професором і викладачем харківських вишів (у тому числі й театрального інституту). Написанню критичних рецензій на репертуар міських театрів присвятив чимало років свого життя.
Спочатку навчання на кафедрі мало історико-теоретичний характер та ще й без національного підґрунтя. Ключові предмети, що вивчають історію українського театру та театральну критику, з’явилися пізніше. Першим професійним викладачем театральної критики був журналіст Володимир Морський. Його досвід регулярного перегляду вистав і послідовної практики в аналітиці цих постановок став основою для викладання дисципліни.
Після А. Плетньова до керівництва кафедри став професор Анатолій Горбенко (1977 – 1994). Сімнадцять років поклав він на розбудову театрознавчої освіти. Маючи досвід роботи завідувача літературної частини театру імені Т. Шевченка, як науковець Горбенко створив фундаментальну працю “Харківський академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка” (1979), висвітливши історичний шлях цього театру.
Справжнім корифеєм кафедри була професорка Ніна Логвінова, яка викладала історію західноєвропейського театру та літератури аж шістдесят п’ять років поспіль (1953 – 2017). Вона працювала, починаючи з часів керівництва кафедрою А. Плетньова і за років управління А. Горбенка. Застала й час, коли завідувачкою кафедри стала одна з її учениць Галина Ботунова, яка попри вищу посаду так і залишилася для професорки “Галею”.
З 1995 року Г. Ботунова займає керівну ланку в інституті (з 2011 року Харківський національний університет мистецтв імені І. Котляревського) на посадах завідувача кафедри, а також декана театрального факультету. Серед її наукових інтересів – ґрунтовні дослідження творчості засновників національного театру М. Кропивницького, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Заньковецької. За управління Г. Ботунової на кафедрі працювали та працюють відомі науковці й критики, серед яких кінокритикиня Ніна Сафронова, критик та фахівець у галузі театру анімації Євгеній Русабров, журналіст і театральний критик Олександр Аннічев, чинна деканка факультету й мистецтвознавиця Яна Партола, філологиня Ольга Каленіченко, в. о. завідувачки кафедри Юлія Щукіна (з 2022 року).
Навчання театрознавства
Театрознавча кафедра ХНУМ випускає фахівців широкого профілю, які мають базові знання у сфері театрального мистецтва. Навчання здійснюється на двох освітніх рівнях: бакалавраті та магістратурі. Театрознавство об’єднує людей, які захоплюються різними видами мистецтва, часто ходять в театр, люблять писати, цікавляться історією театру, мають організаційні здібності й тих, хто вже є практиками сцени.
При вступі в абітурієнтів перевіряють рівень критичного мислення та вміння структурованого викладу думок на письмовому екзамені. Традиційно пишеться рецензія на обрану викладачами виставу (з попереднім переглядом) або аналіз класичної п’єси. Після опосередкованого знайомства зі вступником члени приймальної комісії проводять усний екзамен, на якому перевіряють рівень загальних знань у галузі мистецтва та здатність абітурієнта вести дискусію, відповідаючи на додаткові питання. Після вступу протягом чотирьох-п’яти років викладачі детально навчають студента як усе це робити правильно.
Театрознавча освіта складається з дисциплін, що можна поділити на загальноосвітні, історико-теоретичні фахові, практичні фахові й наукові. Теоретичні дисципліни охоплюють різні види мистецтв і внутрішній театральний поділ. Студентам читають історію українського та світового театру й літератури. Окремо викладають історію та теорію театру анімації, через його разючу відмінність від драматичного мистецтва. Також відмежовують й історію музичного театру. Оскільки театр базується на синтезі мистецтв, то до освітньої програми включені історія образотворчого та кіномистецтва. Опосередковано дають історію сценографії як мистецтва створення візуального рисунка вистави. Концепцію театрознавства викладають на курсі “Вступ до театрознавства”. Про процеси утворення та розвитку театральної аналітики розповідають на “Історії театральної критики”, а термінологічний апарат і його походження – на “Теорії драми”. В обов’язковому порядку театрознавцям читають “Основи режисури та акторської майстерності”.
Можливість роботи у сфері арт-менеджменту базується на опрацюванні студентом-театрознавцем дисциплін з організації театральної справи, основ права й управління сферою культури.
До предметів, спрямованих на розвиток аналітичних і письменницьких здібностей студента, належать “Семінар з театральної критики”, “Основи журналістики” і “Основи драматургічної та сценарної майстерності”. Вони дають можливість навчитися аналізувати п’єсу, потім виставу, включно з усіма її компонентами (робота режисера, актора, сценографа, майстра з освітлення, звукорежисера, композитора). Набуті знання у сфері журналістики та практичні вміння регулярно писати аналітичні статті відкривають випускнику шлях до роботи у медіапросторі.
Науковим аспектом навчання театрознавства є що семестрове написання курсових робіт з історичних дисциплін, яке було б неможливим без розуміння основ наукових досліджень. Тож професійний театрознавець неодмінно володіє правилами роботи з пошуковим матеріалом, технологією створення наукового тексту, вмінням складати бібліографічний список та обов’язково зважати на актуальність обраного дослідження.
Традиційним завершенням навчання є написання дипломного проєкту з історико-теоретичного аспекту театру. Новаторством кафедри у XXI столітті стала можливість захистити практичний проєкт з арт-менеджменту (на магістратурі).
У 2024 році кафедра театрознавства відсвяткувала вісімдесят років з дня заснування. За цей тривалий час її діячі встигли довести не випадковість існування кафедри й актуальність роботи саме у Харкові – творчому місті, щедрому на таланти.
Джерела:
- Ботунова Г. Я. Харківська школа театрознавства: шляхи формування. Pro Domo Mea : нариси / Харків. держ. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. Харків, 2007. С. 277–283.
- Клековкін О. Світ театру: історія впорядкування // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого: зб. наук. пр. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2009. – Вип. 4/5. – С. 10-27.
- Партола Я.В. Проблеми викладання театральної критики в перші роки діяльності Харківського театрального інституту // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Театр: історія, теорія, практика : зб. наук. ст. Вип. 51 / Харків. нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського ; упоряд. Я. В. Партола, ред. Л. В. Русакова, Я. О. Сердюк. – Харків : ХНУМ, 2018. – 296 с. – С. 41-69.
- https://num.kharkiv.ua/structure/faculties/theatrical/theatrology