Університет у Харкові, який має назву Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна був заснований у 1804 році і є одним з найстаріших в Україні. Він був створений за ініціативою та коштами місцевої громади. Вагому роль у відкритті просвітницького закладу відіграв Григорій Савич Сковорода, який в той час жив у маєтку Пан-Іванівка, що належав вітчиму матері Василя Каразіна. Далі на kharkovone.
Каразін став засновником університету, а Сковорода сприяв зібранню карбованців серед своїх близьких, учнів та місцевого дворянства. Северин Потоцький постав куратором закладу, а Іван Рижський – ректором.
Біографічні дані
Народився Іван Степанович Рижський у 1755 році в Ризі у сім’ї православного священника. Тому пішов здобувати освіту у семінаріях, зокрема Псковській та Троїцькій. У 1778-1786 роках читав лекції з філософії, красномовства, поетиці, та історії в Троїце-Сергіївській лаврській семінарії. У 1785 році митрополит Платон Левшин подав прохання надати Івану Рижському чин оберофіцер за його чесність, добропорядність та відданість наукам. Того ж року Рижський отримав чин губернського секретаря. Восени 1786 року почав викладати У Санкт-Петербурзькому гірничому кадетському корпусі латину, французьку, риторику та інші дисципліни. Крім того, керував перекладами книг по гірничу справу. У 1799-1801 роках обіймав посаду штатного секретаря під час Святійшого Синоду.
У 1802 році Іван Рижський здобув ступінь доктора філософії за “науково-літературну діяльність” та був обраний членом Імператорської Академії. З того часу Іван Степанович брав активну участь у створенні Харківського університету. У 1803 році він отримав запрошення від піклувальника Харківського навчального округу графом Северина Потоцького очолити кафедру красномовності майбутнього університету. Ще до його відкриття, у 1804 році, вже на першому засіданні комітету професорів університету Рижський був обраний його головою. Комітет мав розв’язувати питання пов’язані з підготовкою до відкриття закладу. На церемонії відкриття Харківського університету у 1805 році Іван Степанович виголосив промову “Про витончені науки”. На першому засіданні Ради Комітету був обраний ректором терміном на один рік. До 1811 року його шість разів обирали ректором університету. Крім красномовства, Рижський викладав теорію словесності, поетику та історію літератури. Прикладами пишномовності вважав промови Горація та Цицерона. Іван Ризький плідно працював в університеті до своєї смерті у 1811 році. З цього приводу була видана брошура “Звістка про життя і смерть професора Імператорського Харківського Університету Івана Степановича Ризького”.
Творчі надбання Івана Рижського
Іван Степанович Рижський був автором одного з перших підручників логіки 1790 року, риторики 1796 року та ґрунтовного викладу “теорії словесності”. Логіка Рижського полягала у критичному осмисленні та трактуванні творів видатного вченого та засновника німецької філософії Х. Вольфа та німецького метафізика Фрідріха Х. Баумейстера.
За Рижським, мета логіки – це вивчення правил, які забезпечують досягнення та поширення істини. Тобто істина – це певний логічний висновок, який важливо розповсюджувати. Провівши детальний аналіз ролі слова та мови загалом, Рижський виокремив “вчення про словесність”, в якому наголошував, що мова необхідна людині для повідомлення іншим своїх думок, тобто комунікативність є основною функцією мови. З цього приводу у 1806 році він написав твір “Вступ до словесності”. Крім того, присвятив роботу “Наука віршотворення” поезії, яка була видана у 1811 році.
Вплив Івана Рижського на Харківський університет
За часів ректорства Івана Рижського, окрім загального опікування молоддю, університет мав освітній та просвітницький вплив на широкий круг суспільства, що включав освітні заклади всього харківського округу. Це пов’язано з головною особливістю устава університету від 1804 року, яка полягала в повному та безпосередньому завідуванні адміністративною та господарською діяльністю усіх навчальних закладів в окрузі, які охоплювати середні та нижчі училища, гімназії, державні й приватні установи. Університет був прикладом просвітництва та впливав на освітні програми інших закладів.
Так було до 1832 року, коли імператор Микола Павлович почав централізацію влади та призупинив дію уставу університету на інші освітні організації, щоб навчання контролювало міністерство освіти. Перш за все це було пов’язано з політичним впливом, оскільки у закладах Слобожанщини широко досліджувався народний побут, історія, мова, почав формуватися україномовний театр та український рух загалом. Тобто плідна праця комітету університету за часів Рижського була спрямована на просвіту населення та трансформацію, на той час “катеринівських” училищ, на освітній заклад європейського зразка. Тому, свого часу, держава не давала кошти на заснування Харківського університету. Гроші були зібрані місцевою громадою, а до викладання були запрошені переважно іноземні професори.
Завдяки Івану Степановичу Рижському, Харківський університет від початку свого заснування мав ознаку престижного осередку освіти спрямованого на розвиток критичного мислення, природничих наук, вивчення іноземних мов та інших дисциплін. Свого часу університет сприяв українському національному відродженню.
