З нагоди 180-річчя смерті видатного українського письменника, драматурга та громадського діяча, відомого харків’янина Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко доречно згадати, переосмислити та вшанувати його спадщину. Завдяки своїй винятковій творчості, він став однією з ключових постатей класичної української літератури, креативність якого до сьогодні вражає глибиною почуттів. До того ж його талант був спрямований на боротьбу за національну свідомість та культурну ідентичність. Далі на kharkovone.

Біографічні дані
Григорій Федорович походить з українського козацького роду Квітки. Шляхетний рід безпосередньо пов’язаний зі становленням міста Харків.
Григорій Квітка народився в селі Основа у 1778 році. Місцевість тепер знаходиться в межах Харкова, від назви рідного краю походить псевдонім Основ’яненко.
На початку він здобув домашню освіту, а пізніше відвідував Курязьку монастирську школу. У сім’ї він вчився шанувати українську мову, історію, фольклор та мистецтво. У родині панували прості звичаї, тут багато читали й часто влаштовували театральні вистави. Такі навички формували його художній смак та світогляд, закладали любов до народної поезії та повагу до простих людей.
В сімейному будинку родини Квітки бував і видатний український філософ Григорій Сковорода. Григорій Квітка віддавав перевагу творчості Сковороди та Гулака-Артемовського, а також любив запам’ятовувати фрагменти з “Енеїди” та читав твори Ломоносова, Мольєра, Жуковського та Сервантеса. Взагалі, його цікавили різноманітні розповіді та легенди, особливо з великим захопленням він слухав оповіді про героїчні події, коли козаки давали відсіч нападникам.
У віці 15 років Григорій Федорович Квітка був прийнятий на службу в лейбгвардійський кінний полк як вахмістр.
У 1801 році вступає послушником до монастиря. Проте через чотири роки повертається до військової служби. У 1806 році подав у відставку, переїхав до Харкова приєднався до народного ополчення.
Григорій Федорович був активним учасником громадського та культурного життя Харкова. У 1812 році Григорій Квітка-Основ’яненко обіймав посаду директора Харківського театру. Заснував Інститут шляхетних дівчат, Благодійне товариство. Протягом 1817-1828 років чотири рази обирався керівником дворян Харківського повіту. Пізніше він став головою Харківської палати кримінального суду. Сприяв збору коштів на Харківську публічну бібліотеку, після відкриття якої у 1832-1838 роках був її піклувальником та відповідав за фінанси й збереження документації.
Григорій Квітка вірив у ідеї вдосконалення суспільства через реформи та вплив літературного та театрального мистецтв.
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко помер 20 серпня 1843 року і був похований у Харкові.
Творчість та літературна діяльність
Творчий підхід Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко ґрунтувався на реалістичному відображенні навколишньої дійсності. Він пропагував народну тематику в літературі та наголошував на важливості особистості.
Впродовж 1820-1830 років Квітка-Основ’яненко написав кілька п’єс російською мовою, варто відзначити трилогію про “малороса-хохла” Шельменка, де всі персонажі розмовляють російською мовою, крім самого Шельменка, який говорить українською.
Наприкінці 1830 років Григорій почав писати свої п’єси українською. Однією з перших була соціально-побутова комедія “Сватання на Гончарівці”, про дійсну любов та проти договірних шлюбів.
Починають з’являтися україномовні прози. Серед яких можна виділити “Салдацький патрет”, певний маніфест, в якому фольклор виражає передові просвітницькі ідеї. Певною метою оповідання було поглузувати над літературними критиками, які через нерозуміння української мови просто її висміювали. У творі мова йде буквально про “патрет солдата-москаля”. Портрет на ярмарку сприймається майже як реальна особистість, деякі приносять йому подарунки, інші приходять з пропозиціями. Натомість він є лише копією дійсності, певна декорація. Всі персонажі уособлюють критиків, які неспроможні належним чином оцінити мистецтво на відповідному рівні.
Найвагомішим твором Квітки-Основ’яненка можна вважати драматичну повість “Маруся”. Головна ідея полягає у висвітленні зовнішньої та внутрішньої краси, щирості, чесності, доброти та глибокого почуття простих українських людей. До того ж твір засуджує соціальну нерівність, яка стає перешкодою палкого кохання та щастя.
Про повість сам автор висловився так: “Я написав “Марусю” і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися”.
Твори Квітки-Основ’яненка відіграли провідну роль у формуванні та розвитку української мови.
Вшанування великого харків’янина
У 1912 році було засновано “Українське імені Григорія Квітки-Основ’яненка літературно-художньо-етнографічне товариство в Харкові”, місією якого є просвітництво.
В центральній частині Харкова у 1978 році Уфимський провулок отримав назву вулиці Квітки-Основ’яненка. Загалом на честь письменника в Україні названі 17 вулиць в різних містах та областях.

У місті можна прогулятись парком ім. Квітки-Основ’яненка, який розташований у районі Стара Основа. В ньому у 1994 році був встановлений пам’ятник.
У 2003 році була випущена поштова марка з портретом драматурга.
У 2008 році Національний Банк України присвятив монету номіналом у 2 гривні.
У 2012 році в Харкові у галузі театральної діяльності запроваджена премія імені Квітки-Основ’яненка.
З нагоди 180-річчя смерті Григорія Квітки-Основ’яненка фонд Дениса Парамонова опублікував книгу “Від Основи до Харкова” про маловідомі факти з життя письменника.

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко завдяки своєму глибокому баченню українського суспільства у своїх творах вдало та вміло передавав всі його відтінки. Він порушив питання етичного, духовного, соціального та національного характеру, які дотепер є актуальними.
