У 1895 році у Санкт-Петербурзі було засновано Російське паровозобудівельне та механічне акціонерне товариство (РПіМТ), завданням якого було будівництво заводу для виробництва паровозів та залізничного обладнання. Серед багатьох міст обрали Харків, де незабаром й почалося будівництво Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ). Так зароджувалася історія промислового гіганта. Далі на kharkovone.
Завод імені Малишева: початок будівництва
Наприкінці XIX століття у промисловості Російської імперії відбувся нечуваний підйом. Великі виробництва будувалися по всій території країни. А з початком розробки багатих родовищ Донбасу та Кривбасу виникла необхідність у будівництві нових залізниць у Центральній та Південній частині Російської імперії. Але з розвитком залізниць необхідно було також розвивати й машинобудівну галузь. Тоді у Харкові вирішили побудувати великий машинобудівний завод. Чому саме тут? Харків був вузловим центром Курсько-Харківсько-Севастопольської, Харківсько-Миколаївської та Південно-Східної залізниць. Крім того, він був розташований недалеко від Донецького вугільного та Криворізького залізорудного басейнів. Й будівництво такого заводу саме тут давало змогу збільшити та пришвидшити постачання видобутих копалин до великих виробництв та промислових центрів країни. До того ж, у Харкові були університет та технологічний інститут, які готували інженерів для машинобудівної галузі. У 1895 році почалося будівництво, а вже у 1897 році завод випустив свій перший паровоз.
На заводі були паровозобудівне та машинобудівне відділення, інструментальний, чавуноливарний, мідноливарний, ковальський, машинобудівний, паровозоскладальний цехи, різноманітні склади та майстерні. У 1902 році на ХПЗ почали виробляти парові котли не тільки для паровозів, а й різного типу та призначення. Продукція Харківського паровозобудівного заводу була мала попит, й ХПЗ отримував дуже багато замовлень. Незабаром його потужностей виявилося недостатньо, й у 1909 році правління РПіМТ вирішило виділити кредит на реконструкцію заводу “з метою забезпечення випуску двигунів внутрішнього згоряння (газових і нафтових), сільгоспмашин та побудови паровозів великої потужності”. На початку 1914 року ХПЗ був вже одним із провідних підприємств машинобудівної галузі у Російській імперії. До 1917 року завод не тільки виконував державні замовлення, а й самостійно розвивався у системі РПіМТ, забезпечуючи себе додатковими замовленнями – приймав приватні замовлення на виробництво запчастин та виконання ремонтів усіх видів паровозів.Також у той час ХПЗ мав змогу самостійно розпоряджатися частиною свого прибутку. Але під час Першої світової війни заводу довелося повністю перейти на виконання державних військових замовлень.
Перша світова війна та революція
Під час воєнного періоду у паровозному відділі заводу виготовляли велику кількість паровозів, різноманітні парові котли, насоси, двотактні дизелі, механізми до підводних човнів, снаряди та детонатори для них, а також вантажні вагони та платформи. А ще країні були необхідні снаряди, артилерійські системи та бронетехніка, й на заводі почали виробляти озброєння для Червоної армії.
У 1917 році робітники ХПЗ брали участь у встановленні Радянської влади у Харкові, а у 1918 році з них були сформовані кілька батальйонів 1-го Харківського пролетарського полку. У цей період ХПЗ виконував невеликі замовлення для армії, але в цілому, його виробництво пішло на спад.
ХПЗ: 1920-1941 роки
На початку 1920-х років, після встановлення Радянської влади, завод був включений до складу “Південмаштрест”, який перебував у підпорядкуванні Раднаркому СРСР. У 1925 ХПЗ був перепідпорядкований “Союзмаштресту”, а у 1929 до керівництва промисловістю долучилося Політбюро ЦК ВКП(б) “задля спільного ухвалення найбільш важливих постанов”. У 1930-ті роки ХПЗ стає одним із провідних центрів танкобудування у СРСР. У цей час були розроблені та запущені у серійне виробництво перші радянські танки: Т-26, Т-28 та інші.
А ще в ці ж роки на заводі розробили та почали випускати нову техніку – перші у Радянському Союзі гусеничні трактори (артилерійські тягачі) з карбюраторним двигуном, їх було названо “Комунар” та “Комінтерн”.
ХПЗ під час Другої світової війни: нові танки
З вересня по жовтень 1941 року відбувалася евакуація заводу, це було пов’язано із загрозою окупації Харкова німецькими військами. Протягом місяця з Харкова були відправлені 43 ешелони з обладнанням, людьми, матеріалами та заготовками. Виробничі потужності заводу перевезли на Урал, й там на повну силу тривала робота з випуску танків та іншої броньованої техніки. За допомогою висококваліфікованих фахівців, які були евакуйовані з заводу, а також місцевих робітників у роки війни на заводі налагодили виробництво танків Т-34 – одного з найвідоміших та найефективніших танків Другої світової війни.
Після визволення Харкова завод повернули додому, він продовжив випускати бронетехніку вже у рідних стінах. У цей період на ХПЗ були випущені нові танки – Т-44 та Т-54, які активно використовувалися в боях.
1945-1960-ті роки: відродження та повоєнна індустріалізація
Після закінчення Другої світової Харківський паровозобудівний завод став одним із провідних підприємств Радянського Союзу з виробництва танків та іншої бронетехніки. У 1950-х роках на ХПЗ провели модернізацію усього виробництва. Однією з найважливіших подій цього періоду стало виробництво танків Т-55 – однієї з наймасовіших моделей танків в історії. У 1957 році Харківському паровозобудівному заводу було надано ім’я В. А. Малишева.
А у 1960-ті роки завод опанував виробництво танків Т-64 – першого у світі серійного танка з автоматом заряджання та комбінованою бронею.
Т-64 став справжнім досягненням не тільки у радянському, а й у світовому танкобудуванні, їх постачали в багато країн світу.
1970-1980-ті роки: розвиток танкобудування
1970-ті роки були періодом активного розвитку заводу імені Малишева. В ці роки завод випустив нові моделі танків, включно з Т-80 – першим серійним танком із газотурбінним двигуном. Це був значний крок уперед, оскільки танк Т-80 вирізнявся високою маневреністю та потужністю, а також був адаптований для роботи в найрізноманітніших кліматичних умовах.
Завод також продовжував розвивати виробництво іншої бронетехніки, зокрема бронетранспортерів та бойових машин піхоти. Протягом цього часу ХПЗ не тільки забезпечував потреби Радянської армії, а й активно експортував свою продукцію до країн Варшавського договору, Африки, Азії та Близького Сходу.
Завод імені Малишева: нова історія
Після розпаду Радянського Союзу завод імені Малишева опинився у складному фінансовому становищі. Втрата традиційних ринків збуту та скорочення обсягів виробництва поставили під загрозу саме існування підприємства. Але завод потихеньку продовжував випускати свою продукцію, орієнтуючись на внутрішній ринок та невеликі закордонні замовлення. З 1987 по 1993 рік на заводі імені Малишева розробили та почали випускати танки Т-80 УД, а з 1995 року – Т-84. У 1996 році було укладено контракт з Пакистаном на постачання 320 танків Т-80УД. Першу партію з 15 танків відправили у лютому 1997 року, а цілком контракт був виконаний до листопада 1999 року.
З 2003 року на заводі почалось виробництво двигунів до танків “Булат”, а з 2008 року – БМ “Оплот”.
Харківський завод імені Малишева так само, як і раніше, залишається важливим виробничим центром України. Підприємство активно займається розробкою нових моделей танків та бронетехніки, а також модернізацією наявних зразків. Серед нових проєктів – модернізація танків Т-64 та бойових машин “Оплот”.
Завод імені Малишева також активно працює на зовнішньому ринку – постачає свою продукцію у різні країни, включно з Таїландом, Пакистаном тощо. Розвиває своє виробництво та не тільки випускає нові зразки, а й адаптує вже перевірені до вимог сучасних армій. Він так й залишається одним із головних виробників військової техніки як в Україні, так і за її межами.
Завод імені Малишева пройшов через багато історичних епох та етапів розвитку – від Російської імперії до незалежної України, від будівництва паровозів до розробки найсучасніших танків. Його історія – це цілий літопис технічних досягнень. Й ця історія триває – як і десятиріччя тому, його цехи не порожні, тут продовжують створювати новітню техніку, що високо цінується не тільки у країні, а й далеко за її межами. Та хоч би як змінювався світ навколо, всередині заводу так само шумлять верстати та машини, працюють конструктори, інженери, токарі та слюсарі, сходять з конвеєра нові танки, артилерійські тягачі та навіть снігоходи.
А отже, у літопису цього знаменитого промислового гіганта скоро з’являться нові сторінки.
Джерела:
- https://malyshev.fortunecity.ws/win/zavod/index.html
- https://lityo.com.ua/proizvoditeli-litya-v-ukraine/harkovskaya-oblast/gp-zavod-imeni-malysheva&ved
- https://youtu.be/NXmxWi6HH9g?si=7hnbK6W8peUJdf1H