Сергій Васильківський є одним з найвідоміших художників. Основним напрямком творчості був пейзажний живопис. Його образи природи вражають своєю реалістичністю та емоційною виразністю. Гра світла й тіні та неповторна кольорова гама відображають мальовничі реалії українських краєвидів. Далі на kharkovone.
Початки та творчий шлях
Народився Сергій Василівський у 1854 році в місті Ізюм Харківського району. Його дід був чумаком і походив з козацького роду, а батько Іван обіймав посаду писаря, що сприяло формуванню творчої особистості. Дід зміг передати онукові зацікавленість до місцевої старожитності. Мати, зі своєї сторони закладала любов до українських співанок і народної творчості.
У 1861 році родина переїхала до Харкова. Вже під час навчання у гімназії, Сергій Васильківський почав проявляти інтерес до образотворчого мистецтва. Чималу роль у становленні та розвитку творчості юнака відіграв його вчитель Дмитро Безперчий. Колишній кріпак російського графа, вчився разом з Тарасом Шевченко та був його шанувальником. З часом знайшов свій прихисток на теренах України, зокрема був портретистом, розписував Храми та викладав образотворче мистецтво у харківських гімназіях та училищах. Він став вихователем цілої плеяди харківських художників ХІХ століття, які здобули світову славу.
Сергій Васильківський після навчання у гімназіях, за настановою батька пішов вчитись на ветеринара, щоб здобути “справжню” професію. Однак, через брак коштів не закінчив його. Деякий час працював при Харківській скарбниці.
У 1976 році йому вдалось потрапити до імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі в якій він провів майже 10 років.
У 1879 році молодий художник отримав срібну медаль за етюд.
Спадщина та внесок у світове образотворче мистецтво
У 1886 році Сергій Васильківський вирушає за кордон. Він знайомиться з культурами Європи та Південної Африки, вивчає колекції музеїв, вдосконалює свою майстерність і спрямовує свій талант на розвиток пейзажного жанру. Васильківський активно працює та виставляє свої роботи на Паризькому салоні.
Все змінила подорож батьківщиною, територіями колишніх володінь запорізьких козаків в яку він поїхав разом з товаришами по гімназії. Сергій Васильківський повертається до Харкова, а його творчість стає відданою українській культурі та історії. Він продовжує черпати натхнення на схилах Дніпра, в запорізьких степах та місцевому побуті харківської області. Він малює ліси та луки, сільські хати та вулиці у різні пори року, уникає спрощення, поглиблює пейзажі козацькою тематикою, особливо мотивами протистояння козаків з татарами.
Серед найвідоміших робіт: «Весна», 1885 р., «Пейзаж», 1886 р., «Полювання на куріпок», 1888 р., «Околиці Хелоса, в Іспанії», 1888 р., «Запорожець на розвідці», 1889 р., втрачена під час Другої світової війни, «Козацький пікет», 1888 р., знаходиться у Харківському художньому музеї, «Козаки в степу», 1890 р., «Козача гора», 1890 р., належить Харківському історичному музею ім. Н.Ф. Сумцова «Козацьке поле», 1890 року.
Особливої уваги заслуговує портрет Тараса Шевченка у повний зріст 1910 року.
Сергій Васильківський залишив майже 3000 робіт. Більшість з них була передана Харківському художньому музею, але багато робіт було знищено під час Другої світової війни. Сьогодні в музеях та приватних колекціях зберігається приблизно 500 його творів.
Повернення втраченого скарбу
Перед Другою світовою війною Харківський художній музей налічував понад 70 тисяч експонатів і конкурував лише з музеями Москви та Ленінграда. Але попри таку велику колекцію, його не включили до списків евакуації. Під час війни в музеї працювали мистецтвознавці з Бремена, які складали списки цінностей для вивезення. Крім того, діяв штаб Розенберга, який організовував вивезення культурних цінностей з України.
Пошуки втрачених творів розпочалися після закінчення війни, але вдатися до активних міжнародних пошуків вдалося лише після отримання незалежності України. На сторінці реєстрації експонатів Української художньої галереї біля запису про картину “Етюд з будинком” Сергія Васильківського була позначка “погашено”, такі використовували після Другої світової війни для творів, які вважали втраченими назавжди.
У 2016 році, працівники Художнього музею отримали листа від комісара поліції Берліна про те, що на аукціоні в Німеччині продали картину під назвою “Монограміст”, яка схожа на “Етюд з будинком” Сергія Василевського. Анонімний покупець твору помітив інвентарний номер картини, який був у міжнародній базі даних втрачених мистецтв під час війни й звернувся до поліції, щоб встановити приналежність картини.
Завдяки збереженим інвентарним книгам з описами колекції вдалося підтвердити номер. Далі розпочалися переговори між Україною та Німеччиною щодо повернення картини. Знахідка картини Сергія Васильківського та її повернення до Харкова стала справжнім тріумфом та надією віднайти втрачені скарби.
Сергій Васильківський зробив вагомий внесок у культурне життя Харкова. Його роботи були спрямовані на вшанування рідного краю та української культури. Твори мистецтва і досі дарують можливість глядачам подивитись на світ глибше та під іншим кутом зору.